Двадцять четвертого серпня Україні виповнюється тридцять пʼять. Для Бучі це відлік від дачного селища під Києвом до міста, назву якого пишуть у підручниках історії по всьому світу.
Цей матеріал зібраний з офіційних даних Бучанської міської ради, Київської обласної військової адміністрації, Офісу генерального прокурора, Національної поліції та державного підприємства «Антонов».
Небо, яке починалося поруч
Головним, чим Бучанський район був відомий світові до 2022 року, було небо. За кілька кілометрів від Бучі, під Гостомелем, лежить аеродром «Антонов» — і домашня база вантажного флоту, і випробувальний майданчик українських літаків.
Довжина злітної смуги там — 3502 метри. Саме на ній 24 лютого 2022 року нацгвардійці першими зустріли ворожий десант і зірвали план узяти Київ за три дні.
Тут стояв Ан-225 «Мрія» — найбільший літак у світі. Він піднявся в повітря 21 грудня 1988 року, а вже 22 березня 1989-го за три години сорок пʼять хвилин польоту встановив 110 світових рекордів зі швидкості, висоти й вантажопідйомності.
У 2001 році «Мрія» додала ще 124 світові й 214 національних рекордів. Літак будували у двох екземплярах, але повністю зібрали лише один.
Двадцять сьомого лютого 2022 року росіяни знищили «Мрію» під час боїв за аеропорт. Разом із нею згоріли Ан-26 та Ан-74, ще сім літаків дістали серйозні пошкодження. ДП «Антонов» уже працює над відновленням «Мрії» на базі другого, недобудованого корпусу.
Люди, яких дала ця земля
Перший в історії Герой України живе в Бучі. Орден «Золота Зірка» під номером один має льотчик-випробувач Олександр Галуненко — той, хто підняв «Мрію» в перший політ.
За його плечима 263 світові рекорди, з них 234 встановлені на Ан-225 і занесені до Книги рекордів Гіннеса. Галуненко — почесний громадянин одразу двох міст району: Бучі з 2002 року та Ірпеня з 2009-го.
Ще в девʼятнадцятому столітті в Бучі жив і помер Микола Мурашко — живописець, який заснував Київську рисувальну школу. З неї вийшли Казимір Малевич, Михайло Врубель, Микола Пимоненко.
У селі Яблунька, яке нині є районом Бучі, народилася художниця-шістдесятниця Любов Панченко. Під час окупації вона місяць голодувала у власній хаті, дочекалася звільнення міста — і померла на 85-му році життя вже після нього.
Перекладача Олександра Кислюка, який дав українською «Політику» Аристотеля, «Анабазис» Ксенофонта й «Аннали» Тацита, російські військові вбили в Бучі 5 березня 2022 року.
Почесними громадянами Бучі є також Борис Патон і Олександр Пономарьов. Ірпінь дав це звання чемпіону Bellator Ярославу Амосову, який тут народився, та олімпійській призерці з боротьби Ірині Коляденко, яка повернулася сюди жити після евакуації.
Тридцять три дні
Ворожа техніка увійшла в Бучу зранку 27 лютого 2022 року. Того ж дня ракета влучила в житловий будинок, і міський голова Анатолій Федорук повідомив про перших загиблих.
Того самого дня на вулиці Вокзальній українські захисники знищили колону, що йшла на Київ з боку Гостомеля. Сьогодні кадри з тієї вулиці впізнають у всьому світі.
Окупація тривала 33 дні — до 31 березня 2022 року. За офіційними даними Бучанської міської ради та Київської ОВА, за цей час загинула 561 цивільна людина, серед них 12 дітей.
Ще під час окупації, 24 березня 2022 року, Буча отримала почесну відзнаку «Місто-герой України» — разом з Ірпенем, Миколаєвом і Охтиркою.
Цифри жертв у різних джерелах різняться, і це не суперечність, а різні методики обліку. Архівний відділ міськради окремо рахує 381 загиблого в самому місті й 554 по громаді. Генпрокуратура свого часу називала 637. Нацполіція говорить про 422 ексгумовані тіла.
По Бучанському району загалом правоохоронці зафіксували понад 9 тисяч воєнних злочинів і понад 1700 загиблих цивільних.
Станом на четверту річницю звільнення поліція розкрила 124 найзухваліші злочини в Бучі — 84 вбивства й 40 фактів жорстокого поводження. Про підозру повідомлено 97 людям, серед них 10 командирів; обвинувальні акти щодо 46 фігурантів уже в суді.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко на початку 2026 року назвав ширшу цифру: 211 підозр особам, які чинили звірства в Бучі та районі. Саме у справах Бучі Україна вперше застосувала підхід командної відповідальності за нормами Женевських конвенцій.
Окрема пошукова група досі встановлює долю понад пʼятдесяти бучан, яких викрали й вивезли за межі України.
Світ приїхав у Бучу
Перші особи світу почали приїжджати сюди майже одразу після деокупації. Восьмого квітня 2022 року — за тиждень після звільнення — до міста приїхала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн разом із високим представником ЄС Жозепом Боррелем.
Наступного дня, 9 квітня, у Бучі був федеральний канцлер Австрії Карл Негаммер. Двадцять восьмого квітня приїхав Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш — того дня він побував у Бородянці, Бучі та Ірпені.
Далі перелік читається як список країн: премʼєрка Фінляндії Санна Марін у травні, міністерка закордонних справ Франції Катрін Колонна, парламентська делегація Кореї, премʼєр Люксембургу Ксавʼє Бетель.
Третього липня 2022 року до Бучі, Гостомеля та Ірпеня приїхав премʼєр-міністр Австралії Ентоні Албаніз — це був перший в історії візит австралійського премʼєра в Україну. За три тижні приїхав президент Гватемали Алехандро Джамматтеї, і це теж був перший візит глави його держави в Україну.
У серпні 2022-го Бучу відвідали колишній Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун і нобелівська лауреатка у складі групи The Elders.
2023 рік додав до переліку президентку Греції Катерину Сакелларопулу, Бориса Джонсона, президента Фінляндії Саулі Нііністьо, премʼєрку Італії Джорджу Мелоні, премʼєра Іспанії Педро Санчеса, міністра закордонних справ Ізраїлю Елі Коена та премʼєр-міністра Японії Фуміо Кісіду.
Тридцять першого березня 2023 року, у першу річницю звільнення, Буча приймала Бучанський саміт — місто, яке рік тому було під окупацією, стало майданчиком міжнародної дипломатії.
Двадцять три міста, які подали руку
Офіційний перелік Бучанської міської ради налічує 23 міста-побратими й партнери. Більшість угод підписані вже після 2022 року.
Першою після деокупації стала угода з італійським Бергамо — місто, яке саме пережило найтяжчий удар пандемії, підписало пакт із Бучею в червні 2022 року. Через організацію CESVI Бергамо допомогло знову відкрити дитячий садок «Веселка» й облаштувати пункти обігріву на зиму.
Того ж року побратимами стали німецький Бергіш-Гладбах, португальський Кашкайш, польські Катовіце та північномакедонський Кавадарці. У 2023-му додалися французький Дюнкерк, словенське Кочевʼє, американський Олбані, угорський Ференцварош і норвезький Саннес. У 2024-му — фінська Керава й люксембурзький Штрассен.
Але були й ті, хто прийшов на допомогу ще до всіх угод. Польські Пщина й Тушин і литовська Паланга — довоєнні побратими — одними з перших організували збір і доставку гуманітарних вантажів.
Що відбудовано за чотири роки
Станом на лютий 2026 року в Бучанській громаді повністю або частково відновлено 2448 обʼєктів: 331 багатоповерховий будинок, 2055 приватних садиб і 62 соціальні обʼєкти. Під час окупації тут було пошкоджено 3156 обʼєктів інфраструктури.
Вулиця Вокзальна, та сама, втратила кожну третю будівлю — 215 будинків. Її реконструкцію співфінансували Фонд Баффетта і Global Empowerment Mission.
Бучанський район зазнав найбільших руйнувань на Київщині: з понад 16 тисяч пошкоджених приватних осель уже відновлено понад 11 тисяч. По області відновлено близько 75% пошкодженої інфраструктури.
Найкрасномовніша цифра — не про будинки. Станом на 1 жовтня 2021 року в Бучанській громаді жило 62 101 людина. Станом на 1 лютого 2026-го — 69 524, з них 11 583 переселенці з інших регіонів.
Буча вистояла
Тридцять пʼять років тому це було селище з соснами, санаторіями й дачами. Сьогодні це місто-герой, куди їздять президенти й генеральні секретарі, у якого 23 міста-побратими на трьох континентах і в якому людей більше, ніж було до війни.
Місто, яке росія хотіла стерти за 33 дні, стало доказом протилежного. Воно вистояло — і саме тому його назву тепер знають скрізь.
Замість крапки
Буча ФМ — незалежний новинний портал і станція Бучанського району. Ми розповідаємо, чим живе громада, і працюємо для вас — і завдяки вам. Долучитися до тих, хто робить це можливим, просто: підтримайте нас будь-якою сумою.
Коментарі
Ще немає коментарів — будьте першими.