Сімнадцятого жовтня Бучі виповнюється 125 років. Свята цього разу не буде: з міркувань безпеки заходи не проводять, а до дня народження громада передала на фронт допомогу на понад 16 мільйонів гривень.

Пʼять нових пікапів Mitsubishi, Peugeot, шість наземних роботизованих комплексів «Воля-Е» та 20 дронів-перехоплювачів «Стінг» отримали 12 підрозділів, де служать бучанці, повідомив міський голова Анатолій Федорук. Один пікап дістався підрозділу Сил спеціальних операцій, куди свого часу пішли одразу 12 чоловіків і жінок із бучанського добровольчого формування.

Подарунки на день народження поїхали на фронт

Нові пікапи для військових у БучіФото: Анатолій Федорук / Facebook
Нові пікапи Mitsubishi і Peugeot
Дрони-перехоплювачі «Стінг»Фото: Анатолій Федорук / Facebook
Двадцять дронів-перехоплювачів «Стінг»
Наземний роботизований комплекс «Воля-Е»Фото: Анатолій Федорук / Facebook
Шість наземних роботів «Воля-Е»

Місто, яке так зустрічає ювілей, 125 років тому було полустанком серед сосен. Ось як Буча стала тією, якою її знають сьогодні.

Коротко: Буча за 125 років

  1. Як почалася. Селище виросло біля полустанку на Києво-Ковельській залізниці наприкінці XIX століття.
  2. Чим жила. Спершу дачами киян, у радянські роки — торфом, склом і лісом.
  3. Коли стала містом. Статус міста Буча має з 2007 року, з 2020-го вона — центр району з 12 громад.
  4. Що змінила війна. Після 33 днів окупації Буча стала містом-героєм, а людей у громаді тепер більше, ніж до великої війни.

Річка, яка «бучала»

Назва міста походить від річки Бучі. За поясненням бучанського краєзнавця Анатолія Зборовського, колись вона не була такою тихою, як нині, і навесні здіймала бучу. Так називали воду, що піднімається в річці, коли скресає крига.

Уперше топонім «Буча» в документах трапляється у 1630 році, але стосується він села Яблунька на лівому березі річки. Тепер Яблунька — один із районів міста.

У 1868 році біля Яблуньки запрацювала цегельня Сагатовських, на той час найбільше підприємство в окрузі. Цеглу з клеймом «Яблунька» знали й за кордоном, свідчить Вікіпедія.

Поміщик Красовський збудував тут крохмально-паточний завод і облаштував поруч два ставки, зʼєднані шлюзом. Підприємство працює й досі, а на ставках відпочивають бучанці.

Полустанок, з якого все почалося

Саме селище Буча виросло біля полустанку, який зʼявився у 1898 році під час будівництва Києво-Ковельської залізниці. Місце швидко забудовувалося, бо навколо був сосновий ліс.

Дача Сокологорського на листівці 1910 рокуЛистівка 1910 року / Wikimedia Commons, суспільне надбання
На початку XX століття Буча була дачною місцевістю: кияни їхали сюди заради соснового лісу, чистого повітря й ставка для купання.
Залізнична станція БучаФото: Бойко Поліна / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Нинішня станція Буча. У 1909 році через неї проходило до 12 пар пасажирських поїздів на добу, а з Києва їхали від 45 хвилин до години.

Скільки коштувала Буча у 1909 році

  • 32 копійки квиток із Києва в третьому класі, у другому — 56
  • 35–50 карбованців кімната на весь літній сезон
  • 250 карбованців дача з чотирьох кімнат, кухнею й верандою
  • 8 карбованців місячний проїзний у третьому класі

У березні 1909 року в Бучі запрацював базар. Його відкрили завдяки місцевому товариству благоустрою.

Дачі, лебеді й замок

Буча була улюбленим місцем відпочинку столичної інтелігенції. Радник правління Києво-Ковельської залізниці Штамм звів тут дачу в стилі замку, від якої після років занедбання й пожежі лишилися руїни.

На дачі київського адвоката Неметті та його дружини, актриси Інсарової, серед саду викопали озеро, де плавали білі й чорні лебеді. Збереглися дача академіка Євгена Патона, будинок Гната Лясковського 1897 року й садиба Вацлава Домбровського.

Що лишилося від дачної Бучі

Парк садиби Штамма в БучіФото: Okurtsev / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Парк садиби Штамма, 2014 рік
Колишній будинок Вацлава Домбровського в БучіФото: Rasal Hague / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Будинок Вацлава Домбровського, зведений на початку XX століття
Сторінка про Бучу в дачному довіднику 1910 рокуДачний довідник 1910 року / Wikimedia Commons, суспільне надбання
Сторінка про Бучу в дачному довіднику 1910 року

Торф, скло і «Зелений театр»

У 1938 році Буча отримала статус селища міського типу. На початку 1950-х тут працювали торфорозробки, лісопильний завод, скляний завод і крохмально-паточний завод.

Для відпочинку був «Зелений театр» на 500 місць і кінотеатр. У 1969 році в Бучі жило 17 тисяч людей.

Бучанський карʼєр у мікрорайоні СклозаводськийФото: Daryna Slipenko / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Мікрорайон Склозаводський досі носить імʼя скляного виробництва. На фото — Бучанський карʼєр, 2021 рік.

Сто років, герб і статус міста

У 2001 році Буча відзначила 100-річчя. Тоді затвердили герб і прапор, реконструювали вокзал і відкрили стадіон, який так і назвали — «Ювілейний».

З 2003 року в місті виходить газета «Бучанські новини». У лютому 2006 року Буча отримала статус міста, а набув він чинності з 1 січня 2007-го.

У 1998 році бюджет Бучі становив 648 тисяч гривень. У 2021-му доходи бюджету громади сягнули 1,1 мільярда.

У 2018, 2019 і 2021 роках Буча приймала O-FEST — міжнародний фестиваль оперети, опери й мюзиклу, який Національна оперета України започаткувала у 2013 році. У 2019-му до літнього театру в міському парку зʼїхалися учасники з 14 країн. «У Бучі, на мій погляд, один з найкращих парків, які є в Україні», — пояснював вибір художній керівник театру Богдан Струтинський.

Виступ на фестивалі O-FEST у Бучанському міському парку, 9 червня 2018 рокуФото: bucha.com.ua
Виступ на фестивалі O-FEST у Бучанському міському парку, 9 червня 2018 року

У 2020 році Буча стала центром нового району, що обʼєднав 12 громад. Наступного року громада затвердила свій бренд, і його символом став паросток, що росте.

Знак створив бучанський графічний дизайнер Лесик Панасюк. Дві похилі лінії під кутом 50° поєднують паросток, птаха з розправленими крилами, бджолу за роботою, перетин шляхів і обриси громади, йдеться в брендбуці.

Із чого склався знак Бучанської громади: паросток, птах, бджола, перетин шляхів і обриси територіїБрендбук Бучанської громади, 2021
Із чого склався знак Бучанської громади: паросток, птах, бджола, перетин шляхів і обриси території

125 років Бучі

  1. Перша згадка

    Топонім «Буча» зʼявляється в документах стосовно села Яблунька.

  2. Цегла «Яблунька»

    Сагатовські відкривають цегельню, найбільше підприємство округи.

  3. Полустанок

    Будівництво Києво-Ковельської залізниці дає початок селищу.

  4. Дачний сезон

    У Бучі відкривається базар, кімнату на літо здають за 35–50 карбованців.

  5. Селище міського типу

    Буча отримує новий статус.

  6. Сторіччя

    Герб, прапор і стадіон «Ювілейний».

  7. Місто

    Набуває чинності статус міста.

  8. Центр району

    Буча стає центром району з 12 громад.

  9. Місто-герой

    Звання Буча отримує ще під час окупації.

  10. Звільнення

    Закінчуються 33 дні окупації.

  11. 125 років

    Ювілей без свята, з допомогою для фронту.

Тридцять три дні

Ворожа техніка увійшла в Бучу зранку 27 лютого 2022 року. Того ж дня на вулиці Вокзальній українські захисники розбили колону, що йшла на Київ: спершу її зустріли бійці тероборони біля Варшавської траси, а ближче до Ірпеня колону накрила артилерія.

Окупація тривала 33 дні, до 31 березня. За даними міської ради та Київської ОВА, за цей час загинула 561 цивільна людина, серед них 12 дітей.

Зруйновані будівлі в Бучі, квітень 2022 рокуФото: Олексій Самсонов, КМДА / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Буча на початку квітня 2022 року, одразу після звільнення.
Пошкоджена багатоповерхівка в Бучі, квітень 2022 рокуФото: Олексій Самсонов, КМДА / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Ще 24 березня 2022 року, під час окупації, Буча отримала почесну відзнаку «Місто-герой України».

Світ приїхав у Бучу

Через тиждень після звільнення, 8 квітня 2022 року, до Бучі приїхали президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і високий представник ЄС Жозеп Боррель. Двадцять восьмого квітня тут був Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.

Влітку того ж року Бучу відвідав премʼєр-міністр Австралії Ентоні Албаніз. Це був перший в історії візит австралійського премʼєра в Україну.

Премʼєр-міністр Японії Фуміо Кісіда під час візиту до Бучі, 21 березня 2023 рокуФото: Кабінет премʼєр-міністра Японії / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Премʼєр-міністр Японії Фуміо Кісіда під час візиту до Бучі, 21 березня 2023 року

Тридцять першого березня 2023 року, у першу річницю звільнення, місто приймало Бучанський саміт. Тепер у Бучі 23 міста-побратими й партнери, і першим після деокупації стало італійське Бергамо.

23 міста-побратими Бучі

БучаОспедалетто-ЕуганеоКовельТушинПон-де-ШерюїБуча (Угорщина)ТячівЯроцинБілгород-ДністровськийПалангаПщинаШкофʼя-ЛокаБергамоБергіш-ГладбахКашкайшКатовіцеКавадарціДюнкеркКочевʼєОлбані · 7 300 кмФеренцварошСаннесКераваШтрассен
  1. Буча Звідси звʼязки тягнуться до 23 міст у 14 країнах.
  2. Оспедалетто-Еуганео Італія, 2000. Перше місто-побратим Бучі.
  3. Ковель Україна, 2001.
  4. Тушин Польща, 2004.
  5. Пон-де-Шерюї Франція, 2004.
  6. Буча (Угорщина) Угорщина, 2004. Село-тезка.
  7. Тячів Україна, 2006.
  8. Яроцин Польща, 2006.
  9. Білгород-Дністровський Україна, 2010.
  10. Паланга Литва, 2015.
  11. Пщина Польща, 2016.
  12. Шкофʼя-Лока Словенія, 2018.
  13. Бергамо Італія, 2022. Перше місто-побратим після деокупації.
  14. Бергіш-Гладбах Німеччина, 2022.
  15. Кашкайш Португалія, 2022.
  16. Катовіце Польща, 2022.
  17. Кавадарці Північна Македонія, 2022.
  18. Дюнкерк Франція, 2023.
  19. Кочевʼє Словенія, 2023.
  20. Олбані США, 2023. Столиця штату Нью-Йорк.
  21. Ференцварош Угорщина, 2023. Район Будапешта.
  22. Саннес Норвегія, 2023.
  23. Керава Фінляндія, 2024.
  24. Штрассен Люксембург, 2024.

Джерело: Бучанська міська рада.

Серед побратимів є тезка — угорське село Буча, де живе близько 2,5 тисячі людей. А мерка Олбані, столиці штату Нью-Йорк, Кеті Шієн у червні 2024 року сама приїхала до Бучі з колоною з понад 40 машин швидкої допомоги для України.

Відбудова і нові бучанці

Станом на лютий 2026 року в громаді повністю або частково відновили 2448 обʼєктів: 331 багатоповерхівку, 2055 приватних садиб і 62 соціальні заклади.

Найбільше дісталося вулиці Вокзальній: бій із колоною пошкодив 215 будинків, кожну третю будівлю. Відбудову тут почали наприкінці жовтня 2022 року за проєктом «Надія для Бучі», який профінансував фонд Говарда Баффета. До травня 2023-го відремонтували 110 будинків, а 12 зруйнованих звели з нуля.

Вулиця Вокзальна в Бучі у травні 2023 року після відбудовиВулиця Вокзальна в Бучі 1 березня 2022 року: розбита російська колонаДоПісляФото: Сергій Нужненко / Радіо Свобода
Вулиця Вокзальна 1 березня 2022 року і в травні 2023-го.

Ще 16 таких пар знімків Вокзальної опублікувало Радіо Свобода.

69 524

людини живе в Бучанській громаді. У жовтні 2021 року тут було 62 101 мешканець, тобто людей тепер більше, ніж до великої війни.

Джерело: Бучанська міська рада, 1 лютого 2026 року

Як росло місто

  • 49 287 мешканців Бучі у 2026 році
  • 37 321 мешканець на початку 2022 року
  • 17 000 мешканців у 1969 році

Джерела: Бучанська міська рада, Держстат, Вікіпедія.

Щоб уявити масштаб

  • 25 км від Бучі до Києва
  • 52 га займає міський парк з озером
  • 23 міста-побратими й партнери
  • 2 448 відновлених обʼєктів
Буча з висоти пташиного польотуФото: Daryna Slipenko / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Третина території міста — лісопаркова зона.

Люди, повʼязані з Бучею

  • Микола Мурашко Художник, засновник Київської рисувальної школи, з якої вийшли Казимир Малевич і Микола Пимоненко. Жив і помер у Бучі.
  • Євген Патон Інженер-мостобудівник. Його дача в Бучі збереглася досі.
  • Левко Ревуцький Композитор. Його дачний будинок у Бучі знищили в середині 2000-х, а його імʼя носить міська школа мистецтв.
  • Олександр Галуненко Перший Герой України, підняв у небо «Мрію». Живе в Бучі й має звання почесного громадянина міста.
  • Любов Панченко Художниця-шістдесятниця, народилася в Яблуньці. Пережила окупацію й померла вже після звільнення.
  • Олександр Кислюк Перекладач Аристотеля, Ксенофонта й Тацита. Його вбили окупанти 5 березня 2022 року.

Більше про людей і відбудову міста — у нашій історії Бучі за 35 років Незалежності.

Питання й відповіді

Чому 125 років, якщо назву згадують ще у 1630-му?

У 1630 році «Буча» згадується щодо села Яблунька на березі однойменної річки. Саме селище виросло біля полустанку наприкінці XIX століття, а сторіччя Буча відзначала у 2001 році. Рік 1901 написаний і на гербі міста.

Звідки назви районів Склозавод і Яблунька?

Склозавод нагадує про скляний завод, який працював у Бучі в середині XX століття. Яблунька — старовинне село, що стало частиною міста. Серед історичних районів також Баланівка, Лісова Буча, Мельники та Ястремщина.

Чому цього року немає святкування?

Заходи не проводять із міркувань безпеки. Натомість громада передала військовим допомогу на понад 16 мільйонів гривень.

Перевір себе

  1. Звідки походить назва «Буча»?

  2. Скільки коштував квиток третього класу з Києва до Бучі у 1909 році?

  3. Яке клеймо ставили на цеглу з місцевої цегельні?

  4. З якого року Буча — місто?

  5. Скільки міст-побратимів і партнерів має Буча?

Відео: Ольга Клибанська / YouTube
Травень 2026 року. Сто тисяч тюльпанів у міському парку — подарунок нідерландських квіткових компаній.

Буча росте

  • +7 423 людини в громаді порівняно з жовтнем 2021 року
  • 5 491 підприємець працює в громаді, на 3,8% більше, ніж у 2024 році
  • +51% податків від підприємств громади за девʼять місяців 2025 року
  • 2 448 будинків і закладів уже відновлено

За 125 років Буча побувала полустанком, дачним курортом киян, селищем зі скляним заводом і містом-героєм. Тепер у ній живе більше людей, ніж до великої війни, бізнесу стає більше, а символом громади недарма обрали паросток, що росте.

Звідки ми це знаємо

  1. Анатолій Федорук, допис від 16 жовтня 2026 року
  2. Бучанська міська рада та Київська ОВА — дані про окупацію, відбудову й населення
  3. Стаття «Буча» у Вікіпедії — історія, пам’ятки, бюджет
  4. Державна служба статистики України
  5. ГУ ДПС у Київській області — дані про бізнес громади
  6. Брендбук Бучанської громади, 2021
  7. Бучанська міська рада — перелік міст-побратимів
  8. Радіо Свобода — відбудова вулиці Вокзальної (2023) і фестиваль O-FEST (2019)
  9. Мерія Олбані (США)

Над матеріалом працювали

  • Текст і дослідження Буча ФМ
  • Фото Mila Harbar, Анатолій Федорук, Сергій Нужненко (Радіо Свобода), bucha.com.ua, Wikimedia Commons
  • Відео Ольга Клибанська