Двадцять третього серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Дата стоїть напередодні Дня Незалежності — і це не збіг, а свідомий вибір.

Свято встановлено указом Президента України №987/2004 від 23 серпня 2004 року.

Для Бучі синьо-жовтий — не абстракція з підручника. Тут його бачили і тоді, коли підняти прапор означало ризикувати життям.

Тридцять три дні окупації місто прожило без нього на флагштоках. Коли Бучу звільнили, прапор повернувся на будівлі раніше, ніж світло й вода.

А через рік Буча стала містом, куди приїжджають президенти й генеральні секретарі, і кожен із них ішов до меморіалу під тим самим прапором.

Є ще один спосіб, у який громада бачить цей стяг найчастіше. Складений трикутником прапор, який військові передають матері або дружині Захисника.

Минулого тижня Буча проводжала Сергія Федоренка — 53-річного різальника паперу, який пішов на фронт у 2024-му. Прапор із його труни віддали мамі.

Цьогоріч День прапора випадає наступного дня після того, як у Києві оголошували жалобу за сімнадцятьма загиблими в нічній атаці.

Тому 23 серпня в громадах Бучанського району — це не про урочистості. Це про те, чому цей прапор узагалі досі є.

Нагадаємо, Буча провела в останню путь Сергія Федоренка — його проводжало все місто.