Щороку 16 листопада Україна відзначає День працівників радіо, телебачення та звʼязку. Дату обрали не навмання: цього дня 1924 року о 19:00 у Харкові, тодішній столиці, вийшов в ефір перший український радіоконцерт[1].
За сто з лишком років радіо пережило кінські попони на стінах студії, глушилки, «брехунці» на кухнях і ракети по телевежах. А у 2022 році для багатьох людей в окупації воно знову стало єдиним вікном у вільну Україну. Вмикаємо приймач і йдемо шкалою від першого «Алло!» до наших днів.
Коротко: радіо за 102 роки
- Що за свято. 16 листопада — День працівників радіо, телебачення та звʼязку. Його встановив президент указом від 11 листопада 1994 року.
- Чому ця дата. 16 листопада 1924 року в Харкові вийшов перший ефір Українського радіо: 22 хвилини концерту з кімнати, оббитої кінськими попонами.
- Чому не 7 травня. Радянський «День радіо» привʼязали до приладу Олександра Попова, але перший патент на радіозвʼязок у 1896 році отримав Гульєльмо Марконі.
- Чим радіо сильне зараз. Воно не лишає слідів у телефоні й працює без інтернету та світла, тож у 2022 році його слухали навіть в окупованих містах.
22
хвилини тривав перший ефір Українського радіо 16 листопада 1924 року
Покрутіть ручку приймача
Крутіть ручку, тягніть стрілку або клацайте по станціях
1896Лондон

Перший патент
21-річний Гульєльмо Марконі подає заявку на перший у світі патент на звʼязок радіохвилями[2].
Фото: Smithsonian Institution / Wikimedia Commons, без обмежень
1901Атлантика
Три крапки через океан
12 грудня Марконі на острові Ньюфаундленд, з антеною на повітряному змії, чує літеру S азбукою Морзе — три крапки, передані з Корнволлу за 3 500 кілометрів[2].
Звукова реконструкція: Буча ФМ
1924Харків

«Говорить Харків!»
16 листопада о 19:00 — перший ефір Українського радіо: 22 хвилини концерту зі студії, оббитої кінськими попонами[3].
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна
1925Полумʼя

«Даєш радіо!»
З січня радіожурнал «Полумʼя» тричі на тиждень виходить в ефір, а харківська преса агітує купувати приймачі[3].
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна
1954Мюнхен

«Брати і сестри!»
16 серпня з Мюнхена вперше мовить українська редакція «Радіо Свобода». СРСР глушитиме її аж до 1988 року[4].
Фото: Renardo la vulpo / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
1971Рига

Приймач у кожну сумку
Ризький завод VEF починає випускати переносний приймач VEF 206 — його робитимуть до 1986 року.
Фото: Sabalo22 / Wikimedia Commons, CC0
2000Диктант

Радіодиктант
Українське радіо вперше проводить Радіодиктант національної єдності. Відтоді його щороку пишуть в Україні й за кордоном[5].
Фото: Суспільне Мовлення
2019Брехунець

Прощавай, брехунець
Проводове радіо вимикають в Одесі й Дніпрі: у мільйонних містах ним користувалися менше як пів відсотка мешканців[6].
Фото: Andshel / Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0
2024Київ

Сторіччя
Українському радіо — 100 років. Сквер біля Прорізної, за словами Дмитра Хоркіна, кияни проголосували назвати «Сквер Українського радіо»[7].
Фото: Сарапулов / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
«Алло, говорить Харків!»
Харків двадцятих — столиця радянської України. Власне радіо тут хотіли запустити до сьомої річниці жовтневого перевороту, тобто до 7 листопада, але інженери не могли впоратися з луною. Коли диктор говорив у мікрофон, у навушниках гуло, ніби ковальський міх роздмухує жар.
Стіни студії обкладали дровами з Таранівки, по кімнаті розставляли глечики й горщики з Валок — марно. Врятував військовий начальник Олександр Єгоров: він спитав розвідників, як ті нишком ходять уночі в кінну розвідку. «Обмотуємо копита попонами», — відповіли вони. 15 листопада до будинку привезли дві підводи кінських попон, ними оббили студію — і звук став чистим[3].
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна16 листопада о 19:00 технік-звʼязківець (професії диктора ще не існувало) сказав у мікрофон: «Алло, алло, алло! Говорить Харків! Вам, вам, вам! Працює в Україні перша радіотелефонна станція». Далі 22 хвилини грав квартет імені Вʼєтана — перші радіоартисти України[3]. У місті ефір упіймали близько 70 радіоаматорів[1], а в центральному партійному клубі біля гучномовця зібралися майже півтори тисячі людей[3].
Не обійшлося без курйозу. Оперна співачка попросила посадити перед нею слухача, щоб бачити, як сприймають її спів. Привели двірника, але той не зводив очей з її спини: біля передавача висів плакат із черепом, кістками й написом «Вбʼє». Співачка з усіх сил намагалася його розвеселити, а наприкінці озирнулася, побачила плакат і знепритомніла[3].
Фото: Andreeva Aliona01 / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0Регулярно Харків почав мовити з січня 1925 року. І ще цікавий факт: за словами Дмитра Хоркіна, члена правління Суспільного, спершу Українське радіо, як і BBC, заснувало акціонерне товариство — «Трест виробників приладів малих струмів», а націоналізувала його радянська влада лише в 1928 році[7].
Берлін у харківському саду
Харків почув радіо ще до власного ефіру. 11 вересня 1921 року в саду «Грядущее», нинішньому парку Шевченка, з гучномовців-рупорів раптом зазвучала симфонічна музика: трансляція концерту з Берліна. Звук був нерозбірливий, із завадами, але черги охочих послухати тяглися на кількасот метрів[3].
Приймач у листопаді 1924 року коштував 150 рублів — величезні гроші для робітника. Газета «Пролетар» радила складатися гуртом: «Оскільки радіоприймач коштує дорого, радимо організувати радіогурток і виписувати приймач на зібрані гроші». Тож слухали здебільшого колективно: у клубах, цехах і на площах, де щовечора з 19:00 до 21:00 з гучномовців лунали «радіогазети». Домашні «тарілки» почали ставити харківʼянам лише з 1927 року[3].
Як радіо дивилися з газет
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені Каразіна
Фото: Радіо Свобода, з архівів бібліотек імені Короленка й ХНУ імені КаразінаЧому не 7 травня
Старше покоління памʼятає інший «День радіо» — 7 травня. Його запровадили в СРСР у 1945 році, до 50-річчя демонстрації приладу Олександра Попова, і радянська традиція приписувала Попову «винайдення» радіо[8]. Насправді його прилад 1895 року був грозовідмітником: він ловив розряди блискавок і записував їх на паперову стрічку. Патенту Попов так і не отримав[9].
Перший у світі патент на систему звʼязку радіохвилями отримав 21-річний італієць Гульєльмо Марконі: заявку на британський патент № 12039 він подав 2 червня 1896 року. У 1909-му Марконі разом із Фердинандом Брауном отримав Нобелівську премію з фізики[2]. А 12 грудня 1901 року Марконі на Ньюфаундленді почув літеру S азбукою Морзе, передану з Корнволлу через Атлантику[2].
Марконі проти Попова
Фото: Smithsonian Institution / Wikimedia Commons, без обмежень
Фото: Stanislav Kozlovskiy / Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0Українську дату відкопав у газетних підшивках ветеран радіозвʼязку Віталій Артеменко: через пів століття він знайшов повідомлення про харківський ефір 1924 року й двадцять років домагався, щоб його визнали. У 1994-му він написав президентові Леонідові Кучмі, ініціативу підтримала Укртелерадіокомпанія[8], і 11 листопада 1994 року вийшов указ № 667/94 про День працівників радіо, телебачення та звʼязку[10].
Брехунець на кожній кухні
Для кількох поколінь радіо — це не приймач, а пластикова коробка на стіні: проводова радіоточка. Їй не потрібні були ні батарейки, ні розетка, тож у багатьох селах вона була чи не єдиним джерелом новин. Довіри до неї, щоправда, не було, і люди прозвали її «брехунцем» — від слова «брехня», але лагідно[11]. «Увімкни брехунець на кухні, все тебе чимось приголомшать», — пише Ліна Костенко в «Записках українського самашедшого».
Приймачі, які памʼятають усі
Фото: Andshel / Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0
Фото: Jamshid Nurkulov / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Фото: Sabalo22 / Wikimedia Commons, CC0У 2019 році «Укртелеком» обслуговував близько 400 тисяч домашніх радіоточок, і щороку від них відмовлялися ще 130–150 тисяч абонентів. З 1 січня 2019 року проводове радіо вимкнули в Одесі, з 1 квітня — у Дніпрі[6], а згодом і в цілих областях: Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській і Дніпропетровській[11].
Голоси крізь глушилки
Поки «брехунець» читав офіційні новини, частина українців ловила на коротких хвилях «ворожі голоси». 16 серпня 1954 року з Мюнхена вперше вийшла українська редакція станції, яку згодом назвуть «Радіо Свобода». Ефір почався словами: «Брати і сестри! Українці! Ми живемо за кордоном, та наші серця й думки завжди з вами». Передачі записували на магнітну стрічку в Мюнхені, а котушки везли до передавача в Лампертгаймі[4].
З 1955 року СРСР розгорнув мережу глушіння навколо великих міст. «Голос Америки», BBC чи «Німецьку хвилю» глушити поступово перестали, а «Радіо Свобода» глушили найдовше — аж до 1988 року[4].
Хто мовив і хто глушив
Фото: Renardo la vulpo / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Фото: Homoatrox / Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0Глушилка, яка рятувала життя
- Найдивніша глушилка в історії — полька. У 1941 році фінські сапери зʼясували, що міни у Виборзі мають радіопідривники. Щоб їх не активували сигналом, фінське радіо з 4 вересня 1941 до 2 лютого 1942 року безперервно крутило в ефірі «Сякʼярвенську польку» — пів року однієї мелодії[12].
Послухайте той самий запис: акордеоніст Вільо Вестерінен з оркестром Даллапе, 1939 рік.
Радіо, яке не лишає слідів
Українське радіо, наголошує Дмитро Хоркін, член правління Суспільного, за сто років жодного разу не замовкло — навіть у Другу світову, коли вся нинішня територія України була окупована[7]. Тоді Український радіокомітет мовив із Саратова: з 23 листопада 1941 до 10 березня 1944 року на хвилі 49,5 метра працювала радіостанція імені Тараса Шевченка, і перед її мікрофоном виступали Павло Тичина й Максим Рильський[13].
Фото: Perohanych / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0Велика війна 2022 року знову повернула радіо головну роль. Удар росіяни почали з веж: 1 березня 2022 року ракети влучили в Київську телевежу, а 22 квітня 2024-го ракета обвалила верхню частину харківської. Загалом, за даними Інституту масової інформації, вони цілеспрямовано підірвали 14 теле- і радіовеж[7].
Удари по вежах
Фото: МВС України / Wikimedia Commons, CC BY 4.0
Фото: Національна поліція України / Wikimedia Commons, CC BY 4.0Але радіо не замовкло. У прикордонних селах Харківщини світло зникло 24 лютого в перші ж години, разом із ним пропали інтернет і телебачення. Новини слухали з автомагнітол і телефонів по кілька разів на день — о 9:00, 12:00 і 18:00, згадує очевидець, який пережив окупацію: саме з радіо дізналися, що Київ і Харків стоять[1]. Через Українське радіо до мешканців звертався мер Маріуполя, а в ефірі виводили людей в евакуаційні коридори з Лимана, Ізюма, Херсона[7].
Херсонська журналістка Українського радіо Маргарита Лазник лишилася в окупації й виходила в ефір, коли вдавалося зловити звʼязок, — приблизно раз на два дні. Кожен ефір починала словами: «Вітаю «Українське радіо» з українського Херсона». Її імʼя вперше прозвучало в ефірі лише 11 листопада 2022 року, у день звільнення міста[14].
Фото: з особистого архіву Маргарити Лазник«Воно не лишає слідів, — пояснює Хоркін, чому радіо стратегічне для окупованих територій. — Ти зайшов на сайт, і все це буде видно. А з радіо ти послухав і переключив, і ніхто не знає, на якій ти хвилі був»[7].
А що Буча
Буча в березні 2022-го лишилася навіть без цього. Під час окупації, з 3 до 31 березня, звʼязку в місті не було. «Ми сповіщали людей через сарафанне радіо», — згадував міський голова Анатолій Федорук. Лише 7 березня мерії вдалося «спіймати звʼязок» і дізнатися про автобуси для евакуації[15].
Фото: АрміяInform / Wikimedia Commons, CC BY 4.0А цього, 2026 року, у Бучі зʼявилася власна радіостанція — Буча ФМ.
Диктант, який пише вся країна
Найбільша щорічна радіоподія в Україні — Радіодиктант національної єдності. Його вперше провели у 2000 році з ініціативи письменника Михайла Слабошпицького, а організовує незмінно Українське радіо. Текст на 100–120 слів спеціально пишуть так, щоб без жодної помилки його здали одиниці: у 2018 році диктант писали 32 799 людей, і бездоганних робіт було 311[5].
До 100-річчя Українського радіо диктант 2024 року назвали «Магія голосу», текст написала Оксана Забужко[5]. А цього року, 27 жовтня, Україна писала «Лист, який не закінчується» ветерана й письменника Артура Дроня. Вперше за всю історію диктант читали вдвох — учитель української Артур Пройдаков і волонтерка Даша Астафʼєва. Писали в укриттях київських книгарень, на патрульному катері прикордонників в Ізмаїлі, у потягах «Інтерсіті» і навіть в Антарктиді[16].
Фото: Суспільне МовленняОбличчя диктанту
Фото: Perohanych / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Фото: Jindřich Nosek (NoJin) / Wikimedia Commons, CC BY 4.0Радіо: від грозовідмітника до радіодиктанту
Прилад Попова
Олександр Попов показує грозовідмітник, який ловить розряди блискавок.
Патент Марконі
Перший у світі патент на звʼязок радіохвилями.
Берлін у Харкові
У харківському саду з рупорів звучить концерт із Берліна.
«Говорить Харків!»
16 листопада — перший ефір Українського радіо, 22 хвилини.
Регулярне мовлення
З січня Харків виходить в ефір за програмою.
Радіо вдома
Харківʼянам починають ставити домашні «тарілки».
Мовлення з евакуації
Із Саратова працює радіостанція імені Тараса Шевченка.
«Брати і сестри!»
Перший ефір української редакції «Радіо Свобода».
Кінець глушилок
СРСР перестає глушити «Радіо Свобода» — останнім.
Нове свято
Указом президента 16 листопада стає Днем працівників радіо, телебачення та звʼязку.
Перший радіодиктант
Українське радіо вперше проводить Радіодиктант національної єдності.
Прощавай, брехунець
Проводове радіо вимикають в Одесі й Дніпрі.
Голос окупованих міст
Радіо стає єдиним джерелом новин для людей в окупації.
Сторіччя
Українському радіо — 100 років, диктант називають «Магія голосу».
Буча ФМ
У Бучі зʼявляється власна радіостанція.
Радіо в цифрах
- ~70 радіоаматорів почули перший ефір у 1924 році
- ~1 500 людей слухали його біля гучномовця в партійному клубі
- 400 тис. проводових радіоточок лишалося в Україні у 2019 році
- 14 теле- і радіовеж росіяни цілеспрямовано підірвали
Люди, без яких не було б ефіру
- Гульєльмо Марконі Італійський інженер, власник першого патенту на радіозвʼязок, нобелівський лауреат 1909 року.
- Михайло Слабошпицький Письменник, який придумав Радіодиктант національної єдності.
- Дмитро Хоркін Член правління Суспільного, відповідальний за радіо. Прийшов на Українське радіо 18-річним у 2004 році.
- Маргарита Лазник Херсонська журналістка, яка виходила в ефір з окупованого міста: «Вітаю «Українське радіо» з українського Херсона».
- Оксана Забужко Письменниця, авторка радіодиктанту «Магія голосу» до сторіччя Українського радіо.
Перевір себе
Що врешті прибрало луну в першій харківській студії?
Скільки тривав перший ефір Українського радіо?
Хто отримав перший патент на звʼязок радіохвилями?
Як у народі прозвали проводову радіоточку?
Що фінське радіо пів року крутило в ефірі, щоб заглушити радіоміни?
Звідки в 1954 році вийшла в ефір українська редакція «Радіо Свобода»?
З якого року пишуть Радіодиктант національної єдності?
Коротко про головне
Чиє це свято 16 листопада?
Усіх, хто робить радіо й телебачення та забезпечує звʼязок: ведучих, журналістів, звукорежисерів, інженерів, звʼязківців.
А Всесвітній день радіо — це те саме?
Ні. Всесвітній день радіо ЮНЕСКО відзначають 13 лютого, а 16 листопада — українське професійне свято.
Як слухати радіо, якщо зникло світло й інтернет?
Знадобиться приймач на батарейках чи з ручною динамо-машиною, автомагнітола або телефон із вбудованим FM-тюнером і навушниками, які слугують антеною.
А цю сторінку зробила станція Буча ФМ, тож вітаємо з Днем радіо всіх, хто робить ефір, і всіх, хто його слухає.
Звідки ми це знаємо
- ↑ a b c АрміяInform: Під окупацією радіо було головним джерелом новин
- ↑ a b c d Вікіпедія: «Guglielmo Marconi» (англ.)
- ↑ a b c d e f g h Радіо Свобода: «Алло! Говорить Харків! Вам, вам, вам!»
- ↑ a b c Вікіпедія: «Радіо Свобода»
- ↑ a b c Вікіпедія: «Радіодиктант національної єдності»
- ↑ a b Радіо Свобода: в Україні лишилося 400 тисяч радіоточок
- ↑ a b c d e f Радіо Свобода: Дмитро Хоркін про те, чому Українське радіо слухають в окупації
- ↑ a b Вікіпедія: «День працівників радіо, телебачення та звʼязку»
- ↑ Вікіпедія: «Invention of radio» (англ.)
- ↑ Указ Президента України від 11.11.1994 № 667/94
- ↑ a b Суспільне Культура: чому радіо називали брехунцем
- ↑ Вікіпедія: «Radio jamming» (англ.)
- ↑ Вікіпедія: «Радіостанція імені Тараса Шевченка»
- ↑ Детектор медіа: Маргарита Лазник, «Українське радіо», Херсон
- ↑ Голос Америки: інтервʼю Анатолія Федорука про окупацію Бучі
- ↑ Суспільне: Радіодиктант національної єдності — 2026
Над матеріалом працювали
- Текст Віталій Литвин
- Фото й відео автори й джерела зазначені під кожним кадром









Коментарі
Ще немає коментарів — будьте першими.